МОДЕРНІЗАЦІЯ РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА :

Краткое описание

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

На правах рукопису

БАВИКО ОЛЕКСАНДР ЄВГЕНОВИЧ

УДК: 332.146.2:004.77(477.7)

МОДЕРНІЗАЦІЯ РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ:
ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

Спеціальність: 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант
Лагодієнко Володимир Вікторович
доктор економічних наук, професор

Херсон – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………... 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МОДЕРНІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ МЕРЕЖЕВОЇ ЕКОНОМІКИ……………………………………………………………………….

20
1.1. Інваріантність модернізаційного вектору розвитку економіки………. 20
1.2. Концептуальні підходи до визначення дефініції поняття «регіональний економічний простір»……………………………………….
37
1.3. Генезис просторової регіонально-економічної думки………………... 50
1.4. Сутність, вихідні умови розвитку та специфічні особливості механізму функціонування мережевої економіки – «ядра» п’ятого технологічного укладу…………………………………………………………………………...

70
1.5. Структурно-організаційні особливості регіонального економічного простору в умовах формування мережевої економіки…………………….
94
Висновки до 1 розділу…………………………………………………………….. 114
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОЮ МОДЕРНІЗАЦІЄЮ РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ …....
119
2.1. Методологічні основи модернізації регіонального економічного простору……………………………………………………………………....
119
2.2. Cистемно-тектологічний підхід в управлінні модернізацією регіонального економічного простору………………………………………
127
2.3. Формування стратегії постіндустріальної модернізації регіонального економічного простору……………………………………............................
151
2.4. Інформаційна складова стратегічного управління та формування інформаційно-комунікаційної інфраструктури регіонального економічного простору……………………………………………………….

164
2.5. Методи дослідження ступеню та динаміки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій за міжнародними дослідницькими програмами…………………………………………………………………....

172
2.6. Системний підхід та інтегральна оцінка розвитку мережевого сектору економіки регіону…………………………………………………...
188
Висновки до 2 розділу…………………………………………………………….. 196
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ МЕРЕЖЕВОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕГІОНІВ…………………………………..
202
3.1. Вихідні умови та ресурси для функціонування мережевого сектору регіонального економічного простору……………………………………..
202
3.2. Інвестиційно-інноваційне забезпечення мережево-просторового розвитку регіональної економіки…………………………………………....
225
3.3. Ефективність функціонування та інтегральна оцінка розвитку мережевого сектору економічного простору Південного регіону………..
234
3.4. Просторовий розвиток регіонів, типологія та основні напрями модернізації…………………………………………………………………...
260
Висновки до 3 розділу…………………………………………………………….. 281
РОЗДІЛ 4. ФОРМУВАННЯ СКЛАДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ МОДЕРНІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ…………………………………………………...

287
4.1. Оптимізація організаційно-інституціональної складової механізму розвитку мережевого сектору………………………………………………..
287
4.2. Механізми віртуальної координації діяльності та розвитку суб’єктів регіонального економічного простору………………………………………
303
4.3. Внутрішньосекторальні механізми формування та розвитку мережевого сектору регіонального економічного простору………………………………..
324
4.4. Особливості розвитку мережевого сектору економічного простору Південного регіону на основі програмно-цільового підходу……………...
333
Висновки до 4 розділу…………………………………………………………….. 344
РОЗДІЛ 5. ОРГАНІЗАЦІЙНА АРХІТЕКТОНІКА ТА МОДЕЛЬНІ ПРОЕКЦІЇ ПОЛІТИКИ МОДЕРНІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ................................................................................................................

351
5.1. Завдання, принципи та критерії ефективності політики модернізації регіонального економічного простору………………………………………
351
5.2. Системно-тектологічна, організаційна модель управління модернізацією регіонального економічного простру………………………
371
5.3. Інтегрована модель політики кластерного розвитку регіонального економічного простору……………………………………………………….
383
Висновки до 5 розділу…………………………………………………………….. 414
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………... 419
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………. 428
ДОДАТКИ………………………………………………………………………….. 461

ВСТУП

Актуальність теми. Ефективне використання геоекономічного потенціалу України та її окремих регіонів в умовах глобалізації світогосподарської системи, вбачається можливим лише за умови входження до загальносвітового тренду техніко-економічного розвитку, постійний характер якого, у свою чергу, виступає інваріантною умовою буття соціально-економічних систем. Аналіз історії соціально-економічного розвитку людської цивілізації вказує на те, що наука і технології завжди випереджають соціальний прогрес, більше того, вони виступають детермінантами біфуркації – переходу до нових, більш прогресивних технологій виробництва і форм організації економічної діяльності, що відповідає сучасній семантиці поняття «модернізація».
Необхідність модернізації регіонального економічного простору, виходить з того, що перехід до постіндустріальної цивілізації, який, до недавнього часу вважався лише футурологічною концепцією, став частиною об’єктивної реальності, яка характеризується трансформацією індустріального технологічного базису в інформаційний. Виробництво дематеріалізується, на зміну сировині й енергії приходять інформаційно-комунікаційні технології – технологічна основа мережевої економіки, «ядра» п’ятого технологічного укладу, найважливішими ресурсами якої є інформація та знання, а завданнями – їх ефективна інтеграція та координація.
Сталість та збалансованість соціально-економічного розвитку в умовах постіндустріальної модернізації, передбачає регіоналізацію відповідних процесів, яка забезпечує врахування регіонально-просторових факторів і проблем, ефективне використання місцевого виробничого, науково-технічного, фінансового, природного потенціалу.
Постіндустріальна технологічна революція спричинила експонентне прискорення історичного часу та багатократне підсилення антропогенного впливу на навколишнє середовище, такий стан речей призвів до значного посилення непрогнозованості та невизначеності економічного розвитку, коли кризи постійно виникають у локальних просторах, періодично поєднуються у ланцюги та формують глобальну кризу. В умовах глобальних коливань інваріантною основою сталого регіонального розвитку може бути лише конкурентоспроможна економіка, яка спирається на розвиток сучасних технологій, використання світового, національного та місцевого інноваційного потенціалу.
Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій та економіки знань, спричиняє перетворюючий вплив як на рівні відносин виробництва, так і на рівні організації економічної взаємодії господарюючих суб’єктів. Відповідні чинники змінюють зміст основних факторів розміщення. У межах парадигми постіндустріальної модернізації, територія, з місця розміщення факторів виробництва, перетворюється у просторове середовище координації діяльності економічних суб’єктів регіону – регіональний економічний простір. Таким чином, актуалізуються проблеми здійснення політики модернізації регіонального економічного простору, на основі впровадження відповідних мережевих механізмів організації економічної взаємодії.
Здійснення модернізації регіонального економічного простору безпосередньо пов’язане з ризиками зниження ефективності функціонування відповідних механізмів, які пояснюються традиційними для національної економіки проблемами: низький технологічний рівень виробництва та великий ступінь зношеності основних фондів, який на підприємствах реального сектору перевищує 50%; превалювання у структурі економіки енергоємних галузей третього технологічного укладу; залежність економіки від світових цін на енергоносії; втрата вітчизняними виробниками багатьох сегментів внутрішнього ринку та погіршення зовнішньоторговельного балансу; обмеженість фінансових ресурсів у суб’єктів господарювання та держави; висока вартість кредитних ресурсів; низька інвестиційна привабливість вітчизняної економіки, Україна посіла 152 місце серед 183 країн у рейтингу Світового банку «Ведення бізнесу – 2012»; залучення переважної кількості інвестицій у посередницькі сектори економіки; високий рівень корупції на всіх рівнях управління соціально-економічним розвитком; слабкість механізмів реалізації регуляторної політики держави; низький рівень інноваційної активності промислових підприємств; дезінтеграція суспільства.
Масштабність перелічених проблем, що стримують модернізаційні процеси, основною метою яких, у відповідності до загальносвітового тренду розвитку, має бути перехід до постіндустріального суспільства та мережевої економіки, свідчить про те, що реалізація відповідної стратегії в Україні та її регіонах здійснюється неефективно. Організація економічного розвитку відбувається в межах пануючого у вітчизняній регіональній економічній науці і практиці регіонального управління – територіально-ресурсного підходу. Відповідний стан речей детермінує лінійно-екстенсивні характеристики розвитку, за яких управлінські стратегії будуються на основі екстраполяції минулого в майбутнє, в наслідок чого консервується існуюча технологічна структура економіки, інвестиційні ресурси концентруються в енергоємних галузях, що позбавляє можливості формування «ядра» п’ятого технологічного укладу. Низький рівень інноваційного розвитку економіки обумовлений тим, що ринковий механізм використовується без відповідних інституціональних перетворень, які мають сприяти розробці, фінансуванню, впровадженню й активізації використання інновацій в сучасних умовах розвитку. Таким чином, актуалізується необхідність переходу від стратегії ринкового реформування до стратегії цілеспрямованої модернізації регіонального економічного простору, на основі розвитку високотехнологічних галузей, інноваційної перебудови індустріального базису, всебічного розвитку людського потенціалу.
Теоретичні та прикладні аспекти проблеми модернізації, апріорі виступають одним з найактуальніших предметів досліджень у сегменті соціально-економічної динаміки, вітчизняної і зарубіжної науки. Концептуальні основи моделювання соціально-економічного розвитку та модернізації у сучасній науці, були закладені представниками двох найбільш поширених підходів. Циклічного, що був заснований Платоном і Полібієм, а у XIX-XX ст. в роботах М. Данілевського, А. Вебера, А. Тойнбі, О. Шпенглера – трансформувався у цивілізаційний. Лінійний підхід, бере свій початок у християнській теології Аврелія Августина, набуває ознак прогресивності у період Відродження та диференціюється у XIX ст. на еволюційний у роботах Е. Дюркгейма, Г. Спенсера, і формаційний у К. Маркса. У XX ст. еволюційний підхід отримав подальший розвиток в концепції постіндустріального суспільства, автори та представники якої Д. Белл, 3. Бжезинський, Ж. Еллюль, Д. Лернер, У. Ростоу, Е. Тоффлер, А. Турен, Ф. Фукуяма – заклали теоретичні основи сучасних процесів модернізації. Найбільш поширеними постнекласичними концептами соціально-економічної модернізації стали синергетичні теорії О. Богданова, Ф. Броделя, І. Валлерстайна, В. Василькової, О. Панаріна, І. Прігожина, Ю. Семенова, І. Стенгерс, Ю. Яковця.
Теоретико-методологічною основою сучасних концептів ринково-економічної динаміки та модернізації виступають теорії довгих хвиль М. Кондратьєва, інноваційних циклів Й. Шумпетера, зміни технологічних укладів С.Ю. Глазьєва і Д.С. Львова.
Економічної та національної конкретизації, теоретико-прикладні проблеми архітектоніки постіндустріального розвитку та модернізації набули в роботах вітчизняних науковців О.С. Бабаніна, Я.В. Белінської, С.О. Білої, С.В. Білоусової, В.М. Гейця, А.А. Гриценко, Я.А. Жаліло, Г.Є. Жуйкова, Е.М. Лібанової, О.Б. Наумова, Д.С. Покришки, В.П. Семиноженка, В.І. Топіхи, Л.І. Федулової, А.А. Чухно та багатьох інших дослідників.
Регіоналізація в дослідженнях проблем економічного розвитку та модернізації має давні традиції, що найбільш яскраво починають проявлятися у теоріях абсолютних та порівняльних переваг регіонів А. Сміта, Д. Рікардо, Е. Хекшера, Б. Оліна.
Основні теорії регіонального економічного розвитку представлені дослідженнями у межах п’яти концептуальних напрямів. Географічний та геополітичний розвиваються в роботах П.В. де ла Блаша, Х. Макіндера, Ф. Наумана, Ф. Ратцеля, Р. Челлена. Штандортна концепція обґрунтована в дослідженнях Й. Тюнена, В. Лаунхардта, А. Вебера, В. Кристаллера, А. Льоша.
Новітній період розвитку регіональної економіки представлений положеннями неокласичної теорії, у роботах Р. Барро, Дж. Бортса, Ч. Джонса, Х. Зіберта, Г. Менк’ю, Д. Ромера, Х. Сало-і-Мартіна, Т. Свана, Р. Солоу, А. Уейла, Р. Хола. Теорія кумулятивної причинності регіонального економічного розвитку та модернізації сформована в дослідженнях Ж-Р. Будвіля, Г. Мюрдаля, Ф. Перру, П. Потьє, Х. Річардсона, Дж. Фрідмана, Т. Хегерстранда, А. Хіршмана.
Проблеми постіндустріальної модернізації регіональної економіки, досліджуються в межах теорії кластерного розвитку М. Портера, М. Енрайта, М. Сторпера, С. Розенфельда, П. Маскелла, М. Лоренцена. Парадигми економіки навчання В.А. Лундваля, Б. Йонсона та інноваційного регіонального росту А. Андерсона, Б. Асхайма, А. Ізаксена, Дж. Манцинена. Теорій мережево-віртуальної організації взаємодії економічних суб’єктів Р. Вайбера, С. Гоетца, Джона В, Р. Капелло, М. Кастельса, К. Келлі, Ф. Котлера, Б. де Лона, Д. Страка, Л. Тевено, К. Хеннінга. Г. Шибусави, Р. Шулера.
Теоретко-прикладні аспекти модернізації, що спричинені розвитком інформаційно-комунікаційних технологій та мережевої економіки досліджують вітчизняні вчені: Т.В. Дзякун, Г.В. Жаворонкова, А.Є. Литвин, Л.П. Марчук, В. Плескач, О.С. Шнипко.
Дослідження проблем регіонального економічного розвитку в Україні підпорядковуються загальним тенденціям. У XVI-XVII ст., вони були представлені описовими працями Г.Л. де Боплана, С. Величко, Я. Маркевича, В. Ляскоронського, С. Подолинського, О. Шафонського. Аналіз проблем ефективності організації регіональної економіки у XIX - на поч. XX ст. був здійснений українськими науковцями М. Арандаренком, Д. Журавським, В. Кистяковським, В. Марчинським, А. Скальковським, П. Чубинським.
Радянський період розвитку регіональної економічної науки характеризується розвитком принципів планування та районування в дослідженнях М.М. Баранського, К.Г. Воблия, І. Зільбермана, В. Садовського, А. Синявського, П. Фоміна, які було інтегровано у межах концепції територіально-виробничих комплексів М.М. Колосовського. У другій пол. XX ст. розробкою генеральних схем регіонального та галузевого розвитку і розміщення продуктивних сил займались М.М. Албєгов, А.Г. Аганбєгян, О.І. Вєдіщєв, О.Г. Гранберг, М.М. Некрасов, В.С. Немчінов, А.Ю. Пробст, С.В. Славін, Р.І. Шніпер.
Визначенню ефективних механізмів розвитку та модернізації регіональної економіки сучасної України за умов її трансформаційного стану, присвячено дослідження: С.І. Бандури, І.О. Банєвої, І.К. Бистрякова, В.В. Булюка, М.П. Бутка, З.С. Варналія, Л.В. Дейнеко, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, М.М. Жибака, Ф.Д. Заставного, І.О. Іртищевої, В.В. Лагодієнка, І.І. Лукінова, А.Г. Мазура, Л.О. Мармуль, А.І. Мокія, О.Ф. Новікової, Я.Б. Олійника, М.М. Паламарчука, М.Д. Пістуна, В.А. Поповкіна, Я.Я. Пушака, В.К. Симоненка, Н.Г. Чумаченка, О.І. Шаблія.
В контексті сталого просторового розвитку, організації і трансформації економічного простору, регіональні проблеми досліджуються в наукових працях В.Н. Василенка, О.М. Горчакової, Б.М. Данилишина, Н.В. Павліхи, Т.В. Пепи, Л.Т. Шевчук, Л.Г. Чернюка, М.І. Фащевського.
Наукові дослідження перелічених та багатьох інших вітчизняних та зарубіжних дослідників, мають велике теоретичне, подекуди фундаментальне і практичне значення. Вони характеризуються ґрунтовним вирішенням проблем регіонального розвитку. Одночасно, необхідно зауважити на тому, що проблеми постіндустріальної модернізації регіонального економічного простору в їх комплексному вимірі, ще не ставали предметом вивчення, як в Україні так і за рубежем. Важливе коло фундаментальних проблем щодо визначення організаційних механізмів та моделей модернізації економіки, досліджено в узагальненому вигляді, в контексті національної економічної політики, загальна неефективність якої, вимагає розробки наукових засад модернізації регіонального економічного простору на основі фундаментальних системних досліджень регіональної і міжрегіональної специфіки та динаміки відповідних процесів. Не в повній мірі розкрито зміст процесів модернізації організаційних механізмів інтеграції та координації діяльності економічних суб’єктів за умов розвитку мережевої економіки. Відповідні механізми потребують теоретико-методологічного переосмислення та розробки комплексу практичних заходів щодо їх впровадження у практику. Поза увагою більшості дослідників залишаються питання щодо визначення семантики та сутності поняття регіонального економічного простору, його онтологічних характеристик, місця у глобальному середовищі, структури, типології, організаційно-функціональних особливостей, формування яких детермінується розвитком інформаційно-комунікаційних технологій.
Методологія управління модернізацією економіки потребує подальшого вивчення та розробки нових підходів, що засновуються на сучасних, комплексних, наукових уявленнях про соціально-економічну динаміку та організацію регіонального економічного простору, а також, на адекватних методиках оцінки стану та ефективності відповідних процесів. В контексті постіндустріальної модернізації, набула нового змісту проблема усунення територіальних диспропорцій та соціально-економічної нерівності регіонів, що проявляється у постійному зростанні цифрового розриву.
Одночасно з розробкою теоретико-методологічних засад модернізації регіонального економічного простору, актуалізується необхідність формулювання конкретних стратегем розвитку регіонів в залежності від типів просторового розвитку; визначення змісту організаційних та внутрішньосекторальних механізмів розвитку мережевого сектору, формування відповідних програмно-цільових заходів; здійснення ґрунтовних досліджень інноваційного потенціалу регіональних економік та визначення драйверів регіонального розвитку; конкретизації організаційних механізмів мережевої взаємодії в межах здійснення політики модернізації та критеріїв її ефективності.
Необхідність використання можливостей регіонально-просторового потенціалу в умовах розбудови постіндустріального суспільства, глобалізаційних впливів та розвитку мережевої економіки, зумовлюють наукову актуальність обраного напряму дослідження, зокрема, визначення ефективних, з огляду на основні закони економічної кібернетики, теоретико-методологічних підходів та організаційно-економічних механізмів багаторівневої модернізації регіонального економічного простору.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідних робіт Міжнародного університету бізнесу і права за темами: «Науково-методичне забезпечення інституціональних та структурних трансформацій економіки України» (номер державної реєстрації 0111U008417), в розвиток якої автором визначено сучасну технологічну структуру регіонального економічного простору України та шляхи оптимізації інституціонального контуру організаційно-економічного механізму функціонування мережевого сектору економіки; «Відтворення та підвищення ефективності використання виробничо-ресурсного потенціалу господарського комплексу України» (номер державної реєстрації 0111U008418), в межах якої автором: розроблені основні цільові орієнтири та критерії ефективності політики модернізації регіонального економічного простору; визначено напрями підвищення ефективності внутрішньосекторальних механізмів функціонування мережевого сектору; визначено критерії типології територій за рівнем входження у глобальний економічний простір та сформовано відповідні стратегеми розвитку, що забезпечують інтеграцію до міжнародних економічних відносин.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій з формування та функціонування організаційно-економічних механізмів модернізації регіонального економічного простору в контексті постіндустріальної парадигми сталого регіонального розвитку країни.
Відповідно до зазначеної мети були поставлені та вирішені наступні завдання:
- дослідити та розвинути термінологічний апарат дослідження проблем модернізації економіки регіонів у частині визначення змісту поняття «регіональний економічний простір»;
- сформувати зміст понятійної ідентифікації мережевої економіки в частині визначення її характеристик;
- дослідити та розвинути теоретичні засади розвитку і модернізації регіонального економічного простору;
- обґрунтувати концептуальні засади стратегії модернізації регіонального економічного простору;
- розробити концепцію управління розвитком мережевого сектору регіонального економічного простору;
- сконструювати модельні проекції мережевої організаційно-функціональної структури основних підсистем управління модернізацією регіонального економічного простору;
- удосконалити методологічні засади управління постіндустріальною модернізацією економіки регіонів;
- обґрунтувати методичні підходи до інтегральної оцінки просторового розвитку регіонів;
- запропонувати концептуальні підходи до визначення змісту та механізмів модернізації економіки регіону;
- розробити методичні підходи до визначення ступеня і тенденцій розвитку інформаційно-комунікаційних технологій;
- оптимізувати інституціональну складову організаційно-економічного механізму розвитку мережевого сектору;
- визначити основні елементи політики постіндустріальної модернізації регіонального економічного простору;
- розвинути програмно-цільовий підхід в організації управління розвитком мережевого сектору регіонального економічного простору.
Об’єктом дослідження є процеси модернізації регіонального економічного простору, формування ефективної системи регіональних та міжрегіональних економічних відносин.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні аспекти формування та функціонування організаційно-економічних механізмів модернізації регіонального економічного простору в контексті постіндустріальної парадигми сталого регіонального розвитку країни.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали принципи і методи класичної гносеології, пізнавальні підходи соціально-економічного сегменту постнекласичної науки, фундаментальні положення економічної теорії та регіоналістики, які базуються на комплексних та системних загальнотеоретичних підходах та розглядають процеси розвитку і модернізації регіональної економіки у діалектичній єдності з національною економічною політикою, а також праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань розвитку та модернізації економіки і регіонального управління.
У процесі вирішення поставлених завдань використовувались наступні методи і прийоми: порівняльного аналізу – в ході дослідження концептуальних підходів до визначення регіонального економічного простору та ефективних механізмів його розвитку; узагальнення та наукового абстрагування – для визначення сутності та формулювання змісту категоріально-понятійного апарату дослідження; структурно-функціонального аналізу – в процесі визначення основних складових елементів структури економічного простору, системи управління його модернізацією, а також притаманних їм функцій; економіко-статистичний – для опрацювання статистичної інформації в ході оцінки ступеню та динаміки розвитку мережевого сектору та просторової організації регіонів; спостережень і порівнянь – для вивчення зарубіжного досвіду модернізації економіки, оцінки динаміки і стану показників економічного розвитку на регіональному рівні; економіко-математичний – для встановлення характеру залежностей між процесами економічного розвитку на різних рівнях функціонування регіонального економічного простору; контент-аналізу – з метою визначення реальної спрямованості нормативних актів; логіко-структурний – для розробки змісту механізмів управління модернізацією регіонального економічного простору та визначення стратегічних цілей; економічного моделювання та прогнозування – для обґрунтування перспективних напрямів розвитку та модернізації регіонального економічного простору на основі оптимізації економічної політики; графічний – для наочної ілюстрації змісту, структури та динаміки досліджуваних процесів модернізації.
Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативні акти України, статистичні дані Державної служби статистики України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, монографії, наукові статті вітчизняних і зарубіжних дослідників, нормативно-довідкові матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та розробці практичних рекомендацій з формування та функціонування організаційно-економічних механізмів модернізації регіонального економічного простору в контексті постіндустріальної парадигми сталого регіонального розвитку країни. Найбільш важливі результати, отримані в процесі дослідження, та їх наукова новизна полягають у наступному:
вперше:
- обґрунтовано концептуальні засади стратегії модернізації регіонального економічного простору, яка в умовах формування постіндустріального суспільства, передбачає формування якісно нового, глобалізованого, інноваційного, оптимально-структурованого середовища, що забезпечує кон’югацію всіх соціально-економічних підсистем, на основі розвитку галузей «ядра» п’ятого і шостого технологічних укладів, посилення інтеграції та координації діяльності господарюючих на території суб’єктів та їх конкурентних переваг, прискореного інноваційного розвитку пропульсивних галузей та впровадження віртуальних форм економічної взаємодії;
- розроблено концепцію управління розвитком мережевого сектору регіонального економічного простору, яка базується на сукупності механізмів: організаційного – реінжиніринг бізнесу, економічного – розвиток електронної комерції, технологічного – розвиток Інтернету, ринкового – Інтернет-маркетинг, інформаційного – електронна паспортизація підприємств регіону;
- сконструйовано модельні проекції мережевої організаційно-функціональної структури основних підсистем управління модернізацією регіонального економічного простору на основі: впровадження у процес прийняття управлінських рішень механізмів та принципів кон’югаційної інтеграції; формування інфраструктури інноваційного розвитку регіону на основі віртуальних технологій краудсорсингу; підвищення конкурентоспроможності та інноваційності підприємств регіону на основі інтегрованої моделі політики кластерного розвитку;
удосконалено:
- методологічні засади управління постіндустріальною модернізацією економіки регіонів, що ґрунтуються на системно-тектологічному підході та засобах кон’югаційної інтеграції діяльності всіх суб’єктів регіонального економічного простору, передбачають їх добровільну та усвідомлену співпрацю на основі мережевих форм організації, досягнення стану органічної солідарності, спрямованості економіки на загальнолюдські цінності;
- методичні підходи до інтегральної оцінки просторового розвитку регіонів, зокрема розроблено типологію та стратегеми управлінської діяльності, що базуються на визначенні характеру факторів економіко-географічного положення регіону, ступеня його входження у глобальний економічний простір, розвиткові мережевої взаємодії господарюючих суб’єктів;
- концептуальні підходи до визначення змісту та механізмів модернізації економіки регіону в частині обґрунтування їх іманентного та інваріантного характеру по відношенню до буття соціально-економічних систем, синергетично детермінованої багатовекторності, постіндустріальної поліфуркації та організаційної архітектоніки зміни технологічних укладів, яка детермінує процес просторово-економічного розвитку;
- методичні підходи до визначення ступеня і тенденцій розвитку інформаційно-комунікаційних технологій на основі багаторівневої інтегральної оцінки, які на відміну від існуючих, передбачають структурне виокремлення індикаторів наступних системних елементів процесу функціонування мережевого сектору: умови та ресурси для функціонування; драйвери розвитку; результати;
дістали подальший розвиток:
- термінологічний апарат дослідження проблем модернізації економіки регіонів у частині визначення змісту поняття «регіональний економічний простір», як системи економічних відносин, що за умов постіндустріального розвитку набуває властивостей глобалізованого просторово-інформаційного середовища мережевої взаємодії між суб’єктами економічної діяльності регіону, існує у межах процесу трансакційного обміну інформацією, характеризується горизонтальною архітектонікою, спроможністю його суб’єктів до самоорганізації та саморозвитку на основі використання синергетичних ефектів;
- понятійна ідентифікація мережевої економіки в частині визначення двох рівнів її характеристики: економічного та інституціонального, обґрунтування відповідних особливостей функціонування – мережевих ефектів, що спричиняють принципові зміни у поведінці ринкових агентів;
- теоретичні засади розвитку та модернізації регіонального економічного простору у частині: визначення умов формування постіндустріального суспільства та мережевої економіки; виявлення сутності та економічного змісту трансформації функцій території з фізичного базису у просторове середовище соціально-економічної взаємодії, розвитку людського потенціалу та інновацій; обґрунтування принципів та напрямів структурної, функціональної, організаційної та управлінської модернізації; визначення механізмів інтеграції та координації знань, що забезпечують ефективність економічної діяльності, та входження регіону до загальносвітового тренду розвитку;
- інституціональна складова організаційно-економічного механізму розвитку мережевого сектору в частині трансформації вектору державного фінансування з видаткового на інвестиційний та використання норм прямої дії щодо фінансово-інвестиційного забезпечення розвитку інформаційно-комунікаційних технологій;
- визначення основних елементів політики постіндустріальної модернізації регіонального економічного простору, які в умовах трансформаційного стану і технологічної відсталості економіки, передбачають укріплення просторового каркасу території на основі розвитку інфраструктурного поєднання полюсів росту та пропульсивних галузей;
- програмно-цільовий підхід в організації управління розвитком мережевого сектору економічного простору Південного регіону України в частині визначення специфічних програмних завдань розвитку, основними з яких є збільшення фінансово-інвестиційного забезпечення, формування єдиної інфраструктури інформаційного простору органів державної влади та місцевого самоврядування на основі систем Е-урядування і технологій краудсорсингу.
Відмінність результатів дослідження від існуючих наукових напрацювань полягає у формуванні комплексу підходів, принципів та механізмів модернізації регіонального економічного простору, що відповідають концептуальним підвалинам сучасної постнекласичної науки. Сформована, принципово нова теоретико-методологічна база вирішення проблем регіонального розвитку, що ґрунтується на парадигмі постіндустріальної трансформації фізичних функцій території у середовище соціально-економічної взаємодії на основі механізмів горизонтальної координації розсіяного знання та кон’югаційних принципах соціального партнерства.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення, сформульовані автором в дисертації, розвинені до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій, що дозволяє використовувати їх у практиці управління розвитком регіональної економіки, для прийняття стратегічних управлінських рішень щодо регулювання процесів просторового розвитку, з врахуванням регіональних соціально-економічних особливостей. Практичне застосування положень дисертації є можливим, як на рівні формування і реалізації державної регіональної політики, так і в діяльності місцевих органів державної влади та самоврядування.
Практична значимість розробки та впровадження механізмів модернізації регіонального економічного простору підтверджується відповідними довідками про впровадження в діяльність органів державного і регіонального управління. Державною бюджетною установою «Херсонський регіональний центр з інвестицій та розвитку», впроваджено модель управління процесами організації та здійснення інвестиційних проектів з регіонального розвитку, що засновується на мережевих формах взаємодії економічних суб’єктів з використанням технологій краудсорсингу (довідка № 78 від 08.10.2012 р.). Миколаївською обласною державною адміністрацією впроваджені у практику формування та реалізації Стратегії економічного і соціального розвитку Миколаївської області на період до 2015 року, положення дисертації щодо укріплення просторового каркасу території на основі розвитку інфраструктурного поєднання полюсів росту (довідка № 29-25/236 від 16.10.2012 р.). Прийняті до впровадження у практику управління економічним розвитком району, Первомайською районною державною адміністрацією АР Крим, положення щодо програмно-цільового підходу в організації розвитку мережевого сектору регіону (довідка № 4037/02-24 від 08.11.2012 р.). Матеріали дослідження використовуються у процесі викладання навчальних дисциплін «Регіональна економіка», «Розміщення продуктивних сил», «Муніципальний менеджмент» в ході підготовки фахівців з економічних спеціальностей в Міжнародному університеті бізнесу і права, м. Херсон (довідка № 149 від 20.11.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до парадигми регіонального розвитку на основі постіндустріальної модернізації регіонального економічного простору. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором особисто і є його внеском в економічну науку, зокрема в регіональну економіку. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті положення, які отримані автором особисто.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження апробовані в програмних документах місцевих державних адміністрацій, у методичних розробках, викладені в монографіях, статтях, впроваджені в практику господарювання та навчальний процес.
Основні наукові положення дисертації пройшли апробацію на 12 міжнародних і всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: «Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність» (м. Мелітополь, вересень 2008 р.); «Роль інноваційних технологій в економіці, науці та освіті» (м. Херсон, січень 2009 р.); «Теоретичні та прикладні аспекти міжнародних відносин в умо

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі теоретичного узагальнення, обґрунтування методологічних засад, підходів і рекомендацій запропоноване нове вирішення важливої наукової і практичної проблеми формування та функціонування організаційно-економічних механізмів модернізації регіонального економічного простору в контексті постіндустріальної парадигми сталого регіонального розвитку країни, що дозволило зробити висновки концептуального, методологічного і науково-практичного характеру.
1. Формування і розвиток ефективної, соціально-орієнтованої та конкурентоспроможної економіки в умовах глобалізації світогосподарської системи вбачаються можливими лише за умов входження країни та регіонів до загальносвітового економічного тренду, який визначається експонентним прискоренням технологічного розвитку, що обумовлює інваріантний характер парадигми модернізації. Модернізацію необхідно розглядати, як сучасну форму соціально-економічного розвитку, що має прогресивне спрямування до найкращого втілення загальнолюдських цінностей та інтересів, супроводжується виникненням нових форм і технологій організації та виробництва на основі попередніх, які закінчили свій функціональний цикл. Головною детермінантою модернізації виступає процес технологічного розвитку, організаційно-визначений в межах концепції зміни технологічних укладів. Національна економіка характеризується превалюванням енергоємних галузей третього і четвертого технологічних укладів, що актуалізує необхідність розвитку високотехнологічних, інформаційно-комунікаційних галузей «ядра» п’ятого технологічного укладу.
2. У сучасній постіндустріальній парадигмі регіонального розвитку істотно трансформується пріоритет основних факторів розміщення, що призводить до змін у функціях території. З фізичного базису – місця розміщення матеріальних (ресурсних) факторів виробництва вона перетворюється в регіональний економічний простір – середовище для розвитку людського потенціалу, інновацій і забезпечення саморозвитку регіону. При переході до постіндустріальної моделі розвитку, який супроводжується розбудовою мережевої економіки, економічний простір набуває якісно нових ознак: глобалізована просторово-інформаційна система; середовище, що створюється у процесі взаємодії суб’єктів економічної діяльності; мережева організація взаємодії соціально-економічних суб’єктів, що характеризується горизонтальною архітектонікою, здатністю до самоорганізації та саморозвитку, збільшенням синергетичного ефекту.
3. В результаті дослідження сформовано дефініцію поняття «регіональний економічний простір», для періоду розбудови постіндустріального суспільства та мережевої економіки: середовище взаємодії між суб’єктами економічної діяльності, що існує у межах процесу трансакційного обміну інформацією та єдиної мережевої системи взаємовідносин. Синхронізація циклів просторового і технологічного розвитку надала змогу визначити основні вектори модернізації регіонального економічного простору України. По-перше, це структурна перебудова економіки у напрямі розвитку високотехнологічних галузей п’ятого та шостого технологічних укладів. По-друге, трансформація інституційного контуру у відповідності до специфіки постіндустріального розвитку, визначальною ознакою якого виступає домінуючий вплив інновацій, людського капіталу та необхідність використання інтеграційних, мережевих механізмів координації розсіяного знання.
4. Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) спричиняє біфуркацію в наслідок якої формується якісно новий типу економічних відносин – мережева економіка. Вихідними умовами розвитку мережевої економіки є: розвиток і поширення ІКТ, перенесення різних видів соціально-економічної діяльності в електронне середовище мережі Інтернет, глобалізація економічних відносин. Аналіз змісту і механізмів функціонування мережевої економіки дає підстави визначити два виміри її ідентифікації на понятійному рівні. По-перше, мережева економіка це якісно визначена, відносно самостійна система взаємовідносин між соціально-економічними суб’єктами, які виникають з приводу виробництва, використання, обміну мережевими товарами та послугами, що заснована на активному використанні ІКТ та мережі Інтернет. Прискорений розвиток мережевої економіки, постійне збільшення її частки у структурі національної та регіональної економіки, великий вплив ІКТ на характер та ефективність всіх економічних процесів, дає підстави розглядати її місце в економічній системі на секторальному рівні. По-друге, мережева економіка являє собою якісно нову інституціональну систему економічної організації (суспільно-виробничих відносин), що засновується на горизонтальних взаємозв’язках, їх добровільності, вільному доступі до інформації та засобів комунікації.
5. Методологія управління постіндустріальною модернізацією регіонального економічного простору організовується в межах системно-тектологічного підходу, на основі інтеграції ідей громадянського суспільства, партнерських відносин та мережевої взаємодії всіх соціально-економічних суб’єктів. Вона ґрунтується на пріоритеті інтересів людської особистості з урахуванням процесів глобалізації та інформатизації, загальної логіки технологічного розвитку, з акцентом на управлінні знаннями та їх координації. З позицій системно-тектологічного підходу регіональний простір являє собою різноманіття взаємодії різних соціально-економічних складових, що підпорядковується об’єктивним закономірностям синергетичної флуктуаційно-біфуркаційної самоорганізації. Методичною основою управління постіндустріальною модернізацією виступає кон’югаційна інтеграція діяльності соціально-економічних суб’єктів, що забезпечує координацію розсіяного знання на основі компромісної та взаємоузгодженої спрямованості дій, добровільній співпраці щодо створення результату, який відповідає інтересам всіх соціально-економічних суб’єктів.
6. Індустріально-трансформаційна специфіка і технологічна відсталість національної економіки обумовлюють необхідність використання модернізаційної стратегії розвитку «полюсів росту» та укріплення просторового каркасу території, шляхом розвитку їх інфраструктурного сполучення. Відповідна стратегія передбачає забезпечення умов для випереджального розвитку пропульсивних галузей. Центри їх локалізації в економічному просторі – «полюси росту», формують полярність простору, концентрують фактори виробництва, стають джерелом технологічної дифузії. В дослідженні сформовано комплекс якісних (наявність передумов для розвитку галузі, високий рівень доданої вартості, наявність синергетичного ефекту для регіону, дифузійний вплив на розвиток периферії, глобальна актуальність галузі) та кількісних (кількість зайнятого населення, валовий прибуток, фіскальні надходження, фінансові результати) критеріїв визначення пропульсивних галузей.
7. Виходячи з основного закону кібернетики щодо відповідності засобів управління характеристикам його об’єкту, постіндустріальна модернізація регіонального економічного простору має бути заснованою на всебічному розвиткові інформаційно-комунікаційної інфраструктури та впровадженні її елементів в систему управління відповідними процесами на технологічному (електронне урядування) та організаційному (мережеві форми економічної взаємодії) рівнях. Існуюча класифікація інфраструктурного забезпечення має бути доповнена позицією інформаційно-комунікаційної інфраструктури – сукупність технічних і програмних засобів, ліній зв’язку, процедур, нормативних документів, що забезпечують основу для функціонування регіону в умовах розвитку мережевої економіки.
8. Міжнародна практика моніторингу стану та розвитку ІКТ, представлена відповідними індексами (ISI, ІDІ, DOT Force Index, NRI). Загальносвітовими тенденціями розвитку ІКТ виступають: постійне збільшення частки відповідних галузей у ВНП, експонентний зріст кількості користувачів мобільного зв’язку та Інтернет. За рівнем розвитку мережевого сектору економіки, Україна в міжнародних рейтингах, стабільно посідає місце у першій частині групи «нижче середнього», що вказує на початковий етап формування мережевої економіки та відповідає визначеному структурно-технологічному співвідношенню галузей. За міжнародними дослідженнями, основні проблеми розвитку ІКТ в Україні сконцентровані не в технологічній сфері, а у сфері управління соціально-економічними процесами, забезпечення умов для вільної конкуренції, сприятливого інвестиційного середовища, адекватного нормативно-правового забезпечення, політико-правової стабільності.
9. Запропоновано авторську методику дослідження та інтегральної оцінки ступеня і тенденцій розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, яка засновується на системно-процесному підході і передбачає структурне виокремлення індикаторів наступних системних елементів процесу функціонування мережевого сектору: Умови та ресурси для функціонування ІКТ (CRI), який складається з показників трьох предметних областей: забезпеченість засобами зв’язку, комп’ютерною технікою, доступом до Інтернет; Драйвери розвитку ІКТ (DDI), який складається з показників двох предметних областей: інвестиції у розвиток ІКТ, інноваційність економіки; Результати (ефективність) функціонування ІКТ (RFI), що складається з показників предметної області: частка сектору ІКТ в економіці регіону. За результатами дослідження встановлено, що економічно-розвинені регіони – Київська, Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Львівська, Одеська, Харківська області, виступають регіональними центрами мережевого розвитку, маючи показники, які перевищують середні по Україні. До опорних регіонів з середнім рівнем мережевого розвитку відносяться – АР Крим, Запорізька, Миколаївська, Полтавська, Сумська області. Інші області мають показники мережевого розвитку нижче середнього рівня та складають групу периферійних регіонів. Дослідження динаміки регіонального цифрового розриву показало, що його розміри між центральними та периферійними областями постійно збільшуються.
10. В дослідженні розроблено авторську методику визначення рівня просторового розвитку та відповідну типологію регіонів. Методика передбачає три рівня вимірювання за інтегральними індикаторами: центр-периферійності, глобалізованості, мережевості. Результати дослідження просторового розвитку регіонів вказують на загальний централізований характер та фрагментований стан регіонального економічного простору України. Його структура характеризується наявністю потужного адміністративного, економічного, фінансового, інноваційного центру у столиці, опорних регіональних центрів та відсталої периферії. Регіональні стратегеми модернізації для центральних регіонів, які одночасно характеризуються високим ступенем глобалізації та мережевого розвитку, передбачають подальше активне нарощування економічного потенціалу, використання мережевих механізмів організації, експансію власних мереж в інші регіони. Розвинуті, слабоглобалізовані, слабомережеві регіони спрямовують зусилля на розвиток суміжних з базовими високотехнологічних виробництв та створення сприятливого інвестиційного клімату. Периферійні регіони забезпечують дифузію нововведень, надаючи свою територію для розміщення виробничих ланок великих компаній, диверсифікують економічну діяльність за рахунок розвитку регіональних пропульсивних галузей.
11. З огляду на загальну не ефективність політики у сфері розвитку ІКТ, в роботі розроблено оптимізовану модель організаційно-економічного механізму розвитку мережевого сектору, що ґрунтується на відношенні до ІКТ, як до самостійного сектору економіки та відповідній зміні вектору державного фінансування з видаткового на інвестиційний. Оптимізація передбачає фрактальну вбудованість мережевого сектору в регіональний економічний простір на основі позитивної кореляції між розвитком галузей ІКТ та загальним соціально-економічним розвитком регіону. Умовами ефективного розвитку ІКТ виступають: постійний моніторинг стану та динаміки розвитку всіх системних елементів мережевого сектору, встановлення норм прямої дії у частині визначення обсягів фінансово-інвестиційної підтримки, збільшення інвестицій на розвиток ІКТ у відповідності з визначеною кореляційною залежністю за якою, підвищення рівня розвитку мережевого сектору економіки на один відсоток від досягнутого рівня спричиняє зріст ВРП у діапазоні від 0,79 до 1,34%, розвиток кадрового потенціалу, розширення обсягів використання радіочастотного ресурсу, впровадження засобів електронного урядування, розвиток віртуальних форм організації, збільшення обсягів повноважень Генерального державного замовника НПІ.
12. В дослідженні сформульовано концепцію управління розвитком мережевого сектору регіонального економічного простору, яка базується на сукупності внутрішньосекторальних механізмів: організаційний – реінжиніринг бізнесу, впровадження мережевих та віртуальних механізмів організації; економічний – розвиток електронної комерції, електронних ринків, електронного урядування (електронні бюджетні тендери), інтеграція систем електронної комерції до структури господарської діяльності окремих підприємств; технологічний – розвиток Інтернету, забезпечення вільного та безперервного доступу до інформації та електронних ринків; ринковий – Інтернет-маркетинг, стратегічне ринкове позиціювання підприємств на електронних ринках; інформаційний – електронна паспортизація підприємств регіону.
13. З метою удосконалення існуючого механізму управління розвитком ІКТ, в дослідженні пропонується впровадження у практику регіонального адміністрування системи заходів, організаційно оформленої у Програму «Мережевий регіон». На основі застосування методики SWOT-аналізу мережевого сектору економічного простору Південного регіону України визначено загальні програмні завдання: збільшення обсягів фінансування та інвестицій, стимулювання підприємницької активності у секторі, розвиток інфраструктури широкосмугового доступу до Інтернет, розвиток ІКТ в основних сферах соціально-економічного розвитку регіону, формування єдиної інфраструктури інформаційного простору органів державної влади та місцевого самоврядування на основі систем Е-урядування і технологій краудсорсингу, впровадження регіональної багаторівневої інтегрованої автоматизованої Системи інформаційно-аналітичного забезпечення (СІАЗ), створення «Регіонального мережевого центру» – єдиної програмно-технічної платформи для інтеграції та підтримки інформаційно-аналітичних та краудсорсингових систем органів державної влади, створення науково-виробничого підприємства «Регіональний інформаційно-комп’ютерний центр».
14. Стратегічною метою політики модернізації регіонального економічного простору є створення в регіоні на основі розвитку галузей «ядра» п’ятого технологічного укладу – глобалізованого, просторово-інформаційного середовища, що забезпечує кон’югаційний розвиток всіх соціально-економічних підсистем, інтеграцію та координацію діяльності господарюючих на території суб’єктів, синергетичне посилення їх конкурентних переваг, розвиток пропульсивних галузей та впровадження мережевих форм економічної взаємодії. Для досягнення визначеної мети політика модернізації регіонального економічного простору має бути спрямованою на вирішення наступних завдань: технологічна модернізація існуючого індустріального базису та розвиток галузей «ядра» п’ятого і шостого технологічних укладів; формування організаційного механізму економічної діяльності, що забезпечує погоджений розвиток всіх підсистем регіонального економічного простору, його цілісність та зменшення диспропорцій розвитку; формування та підсилення (ущільнення) просторового каркасу економіки регіону за рахунок збільшення кількості центрів економічного розвитку та інфраструктурного забезпечення у відповідності з концепцією поліцентризму; формування спеціалізованих зон випереджаючого економічного розвитку на основі пропульсивних галузей регіону; застосування кластерних та віртуальних механізмів організації економічної взаємодії; впровадження форм системно-тектологічного управління.
15. За результатами дослідження, розроблено системно-тектологічну, організаційну модель управління модернізацією регіонального економічного простору, що являє собою багаторівневу систему кон’югаційної взаємодії всіх суб’єктів території, та забезпечує координацію їхньої діяльності і мобілізацію наявних ресурсів на основі впровадження у процес прийняття управлінських рішень мережевих інститутів – Координаційних рад з питань стратегічного розвитку регіону, а також віртуальних технологій краудсорсингу. Необхідність впровадження віртуальних технологій краудсорсингу у процеси економічної взаємодії та управління модернізацією регіонального економічного простору обумовлюється можливістю використовувати практично необмежених інтелектуальних та фінансових (краудфандінг) ресурсів віртуального співтовариства соціальних мереж, налагоджувати зворотний зв’язок між органами влади та громадою, залучати людей до вирішення соціально-значимих проблем. В дослідженні, на основі технологій краудсорсингу, розроблено методику формування інфраструктури інноваційного розвитку регіонального економічного простору. Розвиток горизонтальної кон’югаційної інтеграції та координації діяльності економічних суб’єктів відбувається в ході здійснення політики кластерного розвитку регіонального економічного простору, авторська модель якої, враховує існуючі методики створення кластерів – «згори вниз» та «знизу догори».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аганбегян А.Г. Система моделей народно-хозяйственного планирования / А.Г. Аганбегян, К.А. Багриновский, А.Г. Гранберг. – М.: Мысль, 1972. – 348 c.
2. Анимица Е.Г. Пространственно-временная парадигма в социоэкономике: региональный аспект / Е.Г. Анимица, В.А. Сухих. – Пермь: Перм.ун-т, 2007. – 342 с.
3. Аристотель. Афинская полития / Пер. С.И. Радцига. – М.: Наука, 2007. – 257 с.
4. Аудитория интернет пользователей Украины. Установочное исследование I квартал 2012 года. Проект Opinion Software Media. Інтернет асоціація України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.inau.org.ua/252.3286.0.0.1.0.phtml.
5. Ацюковский В.А. Концепции современного естествознания: История. Современность. Проблемы. Перспективы / В.А. Ацюковский. – М.: Изд-во МСЭУ, 2000. – 358 с.
6. Бавико О.Є. Просторово-мережевий розвиток економіки регіону: теоретико-методологічний аспект: монографія / О.Є. Бавико. – Херсон: Айлант, 2012. – 336 с.
7. Бавико О.Є. Стан та перспективи розвитку інвестиційної діяльності у Херсонській області / О.Є. Бавико // Бізнес-навігатор: Науково-виробничий журнал. – Херсон: МУБіП. – 2011. – № 223. – С. 106-113.
8. Бавико О.Є. Проблема сумісності завдань максимілізації темпів росту національної економіки та мінімізації міжрегіональної диференціації / О.Є. Бавико // Бізнес-навігатор: Науково-виробничий журнал. – Херсон: МУБіП. – 2012. – № 27. – С. 82-89.
9. Бавико О.Є. Модель вирішення проблеми дихотомії «центр-периферія» в регіональній економічній політиці / О.Є. Бавико // Вісник аграрної науки Причорномор’я: науково-теоретичний фаховий журнал. – Миколаїв: МДАУ, 2012. Вип. 1 (65). – С. 76-81.
10. Бавико О.Є. Інтегративна складова стратегічного розвитку регіону / О.Є. Бавико // Таврійський науковий вісник: Науковий журнал. – Херсон: ХДАУ, 2012. – Вип. 78. – С. 316-324.
11. Бавико О.Є. Концептуальні підходи до визначення дефініції регіонального економічного простору [Електронний ресурс] / О.Є. Бавико // Ефективна економіка. – 2012. – № 4. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua.
12. Бавико О.Є. Фактори модернізації регіонального економічного простору / О.Є. Бавико // Бізнес-навігатор: Науково-виробничий журнал. – Херсон: МУБіП. – 2012. – № 28. – С. 58-62.
13. Бавико О.Є. Теоретико-методологічні основи розвитку регіонального економічного простору [Електронний ресурс] / О.Є. Бавико // Ефективна економіка. – 2012. – № 5. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua.
14. Бавико О.Є. Трансформація регіонального економічного простору в умовах формування мережевої економіки / О.Є. Бавико // Науковий вісник національного лісотехнічного університету України: збірник науково-технічних праць. – Львів: РВВ НЛТУ України. – 2012. – Вип. 22.8. – С. 156-161.
15. Бавико О.Є. Основні напрями розвитку регіонального економічного простору в умовах формування мережевої економіки / О.Є. Бавико // Науковий вісник національного лісотехнічного університету України: збірник науково-технічних праць. – Львів: РВВ НЛТУ України. – 2012. – Вип. 22.9. – С. 167-174.
16. Бавико О.Є. Архітектоніка сучасного регіонального економічного простору / О.Є. Бавико // Економіка та держава: Міжнародний науково-практичний журнал. – К.: «ДКС центр», 2012. – № 7. – С. 18-21.
17. Бавико О.Є. Формування стратегії постіндустріального розвитку регіонального економічного простору [Електронний ресурс] / О.Є. Бавико // Ефективна економіка. – 2012. – № 7. – Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua.
18. Бавико О.Є. Методологічні основи управління розвитком регіонального економічного простору в умовах формування мережевої економіки / О.Є. Бавико // Економічний простір: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2012. – № 63. – С. 54-54.
19. Бавико О.Є. Типологія просторового розвитку регіонів в умовах формування мережевої економіки / О.Є. Бавико // Економіка та держава: Міжнародний науково-практичний журнал. – К.: «ДКС центр», 2012. – № 10. – С. 16-19.
20. Бавико О.Є. Інтегральна оцінка ступеню та динаміки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій [Електронний ресурс] / О.Є. Бавико // Ефективна економіка. – 2012. – № 10. – Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua.
21. Бавико О.Є. Регіональні тенденції розвитку фіксованого та мобільного телефонного зв’язку [Електронний ресурс] / О.Є. Бавико // Ефективна економіка. – 2012. – № 11. – Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua.
22. Бавико О.Є. Інвестиційно-інноваційне забезпечення розвитку мережевого сектору економіки регіону / О.Є. Бавико // Інвестиції: практика та досвід. – К.: «ДКС центр», 2012. – № 23. – С. 4-7.
23. Бавико О.Є. Постіндустріальна парадигма просторової організації економіки / О.Є. Бавико // Таврійський науковіий вісник: Науковий журнал. – Херсон: ХДАУ, 2012. – Вип. 80. – С. 316-324.
24. Бавико О.Є. Методи дослідження розвитку інформаційно-комунікаційних технологій в економіці регіону за міжнародними дослідницькими програмами / О.Є. Бавико // Бізнес-навігатор: Науково-виробничий журнал. – Херсон: МУБіП. – 2012. – № 29. – С. 51-59.
25. Бавико О.Є. Формування інфраструктури інноваційного розвитку регіонального економічного простору на основі технологій краудсорсингу / О.Є. Бавико // Бізнес-навігатор: Науково-виробничий журнал. – Херсон: МУБіП. – 2013. – № 30. – С. 58-62.
26. Бавико О.Є. Інтегрована модель політики кластерного розвитку регіонального економічного простору / О.Є. Бавико // Науковий вісник національного лісотехнічного університету України: збірник науково-технічних праць. – Львів: РВВ НЛТУ України. – 2013. – Вип. 23.3. – С. 199-207.
27. Бавико О.Є. Віртуальні механізми координації діяльності суб’єктів регіонального економічного простору / Бавико О.Є. // Інноваційна економіка. – 2013. – № 3. – С. 34-42.
28. Базилевич Л.А. Моделирование организационных структур / А.А. Базилевич. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1978. – 160 с.
29. Барановський М. Депресивні аграрні території України: методичні підходи до ідентифікації, практичні результати / Барановський М. // Економіка України. – 2006. – № 11. – С. 70-76.
30. Барановський М.О. Депресивність регіонів України / М.О. Барановський // Теорія та практика досліджень: Зб. наук. пр. викладачів природничо-географічного ф-ту. – Вип.1. – Ніжин, 2006. – С.74-81.
31. Баранский Н.Н. Экономическая география СССР: Обзор по областям Госплана / Н.Н. Баранский. – М.: Географгиз, 1956. – 230 с.
32. Байсеркаев О.Н. Региональная пространственно-предметная среда (экспериментальная социально-экономическая география областных и районных таксонов) / О.Н. Байсеркаев – Алмааты: Рауан, 1993. – 325 с.
33. Безшкура А.Ю. Роль кластерів у регіональному розвитку в умовах трансформації національної економіки / А.Ю. Безшкура // Коммунальное хазяйство городов: научно-техн. сб. – 2010. – № 94. – С. 61-65.
34. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл. – М.: Academia, 1999. – 452 с.
35. Белова В.Л. Регионоведение. Регионообразующие факторы / Белова В.Л. // Социально-гуманитарные знания. – 1999. – № 2. – С.57-67.
36. Бистряков І.К. Економічний простір: аспекти методологічного визначення / І.К. Бистряков. – К., РВПС України, 2006. – 256 с.
37. Бияков О. Теория экономического пространства: методологические и региональные аспекты / О. Бияков. – Томск: Издательство Томского университета, 2004. – 312 с.
38. Богданов А.А. Тектология: (Всеобщая организационная наука) / А.А. Богданов. – М.: Экономика, 1989. – 304 с.
39. Бойко Л.І. Кластери як одна з ефективних форм співробітництва / Л.І. Бойко, С.В. Кудря. – Економічний простір. – 2009. – № 22. – 327-331.
40. Бугорський В.Н. Сетевая экономика: учеб. пособие / В.Н. Бугорський. – М. : Финансы и статистика, 2007. – 256с.
41. Бульба С.А. Економічна сутність підприємницьких мереж / С.А. Бульба // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 11 (113). – С. 78-82.
42. Бутс Б. Типология российских регионов / Б. Бутс, С. Дробышевский, О. Кочеткова, Г. Мальгинов, В. Петров, Г. Федоров, А Хехт, А. Шеховцов, А. Юдин. – М.: Наука, 2002. – 336 с.
43. Валлерстайн И. Политические дилеммы на рубеже веков / И. Валлерстайн. – М.: Весь мир,1996. – 246 с.
44. Василенко В.Н. Архитектура регионального экономического пространства / В.Н. Василенко. – Донецьк, ТОВ «Юго-Восток, ЛТД», 2006. – 345 с.
45. Василькова В.В. Порядок и хаос в развитии социальных систем: Синергетика и теория социальной самоорганизации / В.В. Василькова. – СПб.: Лань, 1999. – 385 с.
46. Вайбер Р. Эмпирические законы сетевой экономики / Р. Вайбер // Проблемы теории и практики управления. – 2003. – № 3. – С. 121-134.
47. Вебер А. Кризис европейской культуры / А. Вебер. – СПб.: Университетская книга, 1998. – 565 с.
48. Вебер А. Теория размещения промышленности / А. Вебер. – М.: Книга, 1926. – 224 с.
49. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. / Сост., общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давыдова; Предисл. П.П. Гайденко. – М.: Прогресс, 1990. – 808 с.
50. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел.]. – К., Ірпінь: Перун, 2005. – 1728 с.
51. Вишиванюк М.М. Регулювання соціально-економічного розвитку малих міст: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук / Спеціальність: 08.00.05 – Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. – Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2010. – 20 с.
52. Воблый К.Г. Экономическая география Украины. – К.: Освіта, 1919. – 175 с.
53. Галайда В.А. Глобализация и регулирование сетевой экономики в современных макроэкономических системах : дис. … д-ра. экон. наук / В.А. Галайда. – М. : ГУУ, 2005.
54. Гайдуцький А. Формування інвестиційно привабливої ринкової інфраструктури (на прикладі аграрного сектору України) / А. Гайдуцький // Економіст. – 2005. – № 10. – С. 34-36.
55. Геєць В. Кластери і мережеві структури в економіці – тема досить цікава, але на сьогодні ще до кінця не вивчена… / В. Геєць // Економіст. – 2008. – № 10. – С.10-11.
56. Герловин И.Л. Исходная парадигма, основы и области практического использования единой теории фундаментального поля: Учеб. Пособие / И.Л. Герловин. – Л.: Изд-во Ленингр. политехн. ин-та, 1988. – 253 с.
57. Глазьев С.Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития / С.Ю. Глазьев. – М.: ВлаДар, 1993. – 310 с.
58. Голиков А.П. Вступ до економічної і соціальної географії / А.П. Голіков, Я.Б. Олійник, А.В. Степаненко. – Київ: Либідь, 1996. – 320 с.
59. Гонта О.І. Теоретичні підходи до регіоналізму в умовах глобалізації / О.І. Гонта // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. – 2007. – № 1. – С. 154-160.
60. Горфункель А.Х. Философия эпохи Возрождения / А.Х. Горфункель. – М.: Высшая школа, 1980. – 785 с.
61. Горчакова О.М. Концепція конструктивної економіки / О.М. Горчакова // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 12. – С. 17-25.
62. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики / А.Г. Гранберг. – М.: Изд. дом ГУ ВШЭ, 2006. – 358 с.
63. Гранберг А. Валовой региональный продукт как индикатор дифференциации экономического развития регионов / А. Гранберг, И. Масакова, Ю. Зайцева // Вопросы статистики. – 1998. – № 9. – С. 3-11.
64. Гриценко А. Методологічні основи модернізації України / А. Гриценко // Економіка України. – 2011. – № 2. – С. 4-12.
65. Гриценко А.А. Иерархия и сетевые структуры в институциональной архитектонике экономических систем / А.А. Гриценко // Научные труды ДонНТУ. – Серия экономическая. – 2010. – Вып. 31-1. – С. 51-55.
66. Гурєєв В.М. Удосконалення правових засад управління регіональною економікою / В.М. Гурєєв // Регіональна економіка. – Львів, 1996. – № 1-2. – С.28-36.
67. Данилевский Н.Я. Россия и Европа / Н.Я. Данилевский. – М.: Наука, 2003. – 605 с.
68. Данилишин Б.М. Просторова організація продуктивних сил України: мезо- та мікрорегіональний рівень / Б.М. Данилишин, Л.Г. Чернюк, М.І. Фащевський. – Вінниця: Книга-Вега, 2007. – 572 с.
69. Дебабов С.А. Место экономической инфраструктуры в науке о регионах / С.А. Дебабов // Теоретические проблемы региональной экономики (Материалы научной конференции). – М.: 1973. – С. 137-138.
70. Державна адміністрація зв’язку Міністерства транспорту та зв’язку України. Інформація про стан галузі зв’язку в Україні за січень – вересень 2010 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.stc.gov.ua/uk/publish/
article/63905;jsessionid=74272699CD5567EABC58176020654B1B.
71. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети / З.С. Варналій, В.Є. Воротін, в.С. Куйбіда. – Нац. інст. страт. досл. – К.: НІСД, 2007 – 768 с.
72. Джеймс Л. Все возможные миры / Л. Джеймс, Д. Мартин. – М.: Наука, 1988. – 469 с.
73. Дзякун Т.В. Формування та розвиток мережевої економіки : автореф. дис. … канд. экон. наук / Т.В. Дзякун. – К., 2011. – 22 с.
74. Долішній М.І. Регіональна політика на рубежі XX-XXI століть: нові пріоритети. Монографія / М.І. Долішній. – Нац. акад. наук України, Ін-т регіон. Досліджень. – К.: Наукова думка. – 2006. – 511 с.
75. Долішній М.І. Соціально-економічне районування України / М.І. Долішній, М.М. Паламарчук, О.М. Паламарчук, Л.Т. Шевчук. – Львів, 1997. – 50 с. (Препр. НАН України, Інститут регіональних досліджень. –1997).
76. Дорогунцов С. Сталий розвиток в управлінні еколого-економічними системами / С. Дорогунцов // Економіка України. – 2001. – № 1. – С. 74-83.
77. Дорогунцов С. Устойчивость развития эколого-экономического потенциала Украины и ее регионов / С. Дорогунцов, А. Федорищева // Экономика Украины. – К., 1996. – № 7. – С.5-12.
78. Доповідь про стан та перспективи розвитку інформатизації та інформаційного суспільства в Україні за 2010 рік: проект; Кабінет Міністрів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dknii.gov.ua
/index.php./uk/2010-09-14-09-33-59/2010-09-14-09-36-42. 239.
79. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда / Пер. с фр. А.Б. Гофмана. – М.: Канон, 1995. – 352 с.
80. Дятлов С.А. Принципы информационной экономики / С.А. Дятлов // Информационное общество. – 2000. – № 2. – С. 42-54.
81. Економіка знань та її перспективи для України / За ред. Акад. НАН України В.М. Гейця. – К.: Ін-т екон. прогнозув. України НАН України, 2005. – 168 с.
82. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М. Геєця. – К.: «Фенікс», 2003. – 1008 с.
83. Економіка України після кризи: орієнтири стратегічних реформ / Я.А. Жаліло, Д.С. Покришка, Я.В. Белінська та ін. – К.: НІСД, 2010. – 104 с.
84. Економічна енциклопедія: у 3-х т. Т. 2 / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 848 с.
85. Ейзенштадт Ш. «Осевая эпоха»: возникновение трансцендентных видений и подъем духовных сословий / Ш. Ейзенштадт // Ориентация – поиск: Восток в теориях и гипотезах. – М.: Наука, 1992. – с. 45-68.
86. Экономическая кибернетика / Под ред. И.Е. Сыроежкина. – Ленинград: Издательство ЛФЭИ, 1976. – 289 с.
87. Энгельс Ф. Анти-Дюринг / К. Маркс, Ф. Энгельс. Соч. Т. 20. – М.: Издательство политической литературы, 1961. – 858 с.
88. Эстерле О. Еще раз о сути пространства и времени / О. Эстерле. [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.n-t.org/tp/ng/spv.htm.
89. Эшби У.Р. Введение в кибернетику / У.Р. Эшби. – М.: Наука. – 1959 – 432 с.
90. Жаворонкова Г. В. Розвиток інноваційних інформаційно-комп’ютерних технологій в Україні / Г.В. Жаворонкова, І.О. Борисюк // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 3. – С. 68-72.
91. Жамин В. Инфраструктура при социализме / В. Жамин // Вопросы экономики. – 1977. – № 2 – С. 14-25.
92. Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12.
93. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 р., № 3759-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/
laws/show/3759-12/page.
94. Закон України «Про радіочастотний ресурс України» від 01.06.2000 р., № 1770-III. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/
laws/show/1770-14/page.
95. Закон України «Про телекомунікації» від 18.10.2003 р., № 1280-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1280-15/page5.
96. Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25.06.1993 р., № 3322-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/
show/3322-12.
97. Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» від 05 липня 1994 року № 80/94-ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80/94-ВР.
98. Закон України «Про електронний документообіг» від 22.05.2003 р., № 851-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/
show/851-15.
99. Закон України «Про електронний підпис» від 22.05.2003 р. № 852-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/852-15.
100. Закон України «Про Концепцію національної програми інформатизації» від 04 лютого 1998 року № 75/98-ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/75/99-ВР.
101. Закон України «Про Національну програму інформатизації» від 04 лютого 1998 року № 74/98-ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/74/98-ВР.
102. Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» від 09 січня 2007 року № 537-V. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/537-16.
103. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» від 08.09.2005 року № 2850-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/
show/2850-15.
104. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 09.09.2010 року № 2519-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2519-17.
105. Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки. [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.president.gov.ua/docs/Programa_reform_FINAL_1.pdf.
106. Заставний Ф.Д. Географія України / Ф.Д. Заставний // Світ. – Львів, 1994. – 658 с.
107. Заставний Ф.Д. Депресивні регіони, поселення й галузі економіки України: проблеми, оцінка, прогнози / Ф.Д. Заставний // Географія та основи економіки у школі. – № 6, 2004. – С. 24-29.
108. Заставний Ф.Д. Проблеми депресивності в України (соціально-економічні, екологічні, демографічні) / Ф.Д. Заставний. – Львів, 2006. – 348 с.
109. Заставний Ф.Д. Депресивні регіони України: аналіз, оцінка, проблеми / Ф.Д. Заставний // Регіональна економіка. – 2005. – № 1. – С. 76-90.
110. Изард У. Методы регионального анализа: введение в науку о регионах / У. Изард. – М.: Прогресс, 1996. – 660 с.
111. Ионин Л.Г. Социально-экономическая концепция Ф. Тенниса / Л.Г. Ионин // История буржуазной социологии XIX-начала XX века / Под ред. И.С. Кона. – М.: Наука, 1979. – 482 с.
112. Инфраструктура рыночной экономики: особенности становления, факторы регулирования, развитие / Под. ред. В.И. Иноземцева, М.: Издательство Инновация. – 2007. – 460 с.
113. Інноваційні підходи до регіонального розвитку в Україні / С.О. Біла, Я.А. Жаліло, В.І. Жук та ін. – К.: НІСД, 2011. – 47 с.
114. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы / В.Л. Иноземцев. – М.: Наука, 2005. – 421 с.
115. Картер Б. Совпадение больших чисел и антропологический принцип в космологии / Б. Картер // Космология. Теории и наблюдения. – М.: Наука, 1978. – 589 с.
116. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество, культура / Пер. с англ., под науч. ред. О.И. Шкаратана. – М.: Гос. Ун-т. Высш. шк. эномики, 2000. – 606 с.
117. Касти Дж. Большие системы: связность, сложность, катастрофы /